Головна

Кафедри

Деканат

Рада факультету

Студентське самоврядування

Абітурієнтам

Історія кафедри
Open Panel

Багата на події та досягнення історія розвитку нашого університету, створена його чудовим колективом – студентами, викладачами, господарським, навчально-допоміжним й управлінським персоналом. А починалось усе з малого, коли за постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР 1930 року в Полтаві було організовано однопрофільний лише з 5 кафедрами інститут інженерів сільськогосподарського будівництва і робітничий факультет із філіями в Нових Санжарах, Лубнах, Крюкові та інших промислових районах Полтавщини. Навчалось тоді в інституті всього 282 студенти й працювали 33 викладачі.

Прискореного становлення до рівня сьогоднішнього авторитетного в Україні навчально-наукового закладу – Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка з близько 10 тисячами студентів на 10 факультетах – інститут почав набувати з 50 – 60-их років минулого століття, коли в країні швидкими темпами відновлювалося зруйноване Великою Вітчизняною війною народне господарство, розгорталося промислове та цивільне будівництво. Саме в цей період найширшого застосування у зведенні будівель і споруд серед будівельних матеріалів досягли бетон та залізобетон, як легкодоступні в будь-якому районі будівництва й найбільш відповідні умовам його індустріалізації. У результаті за роки п’ятирічок із бетону та залізобетону було побудовано величезну кількість будинків цивільного призначення, одно- і багатоповерхових промислових будівель для різних галузей промисловості, залізничних та автодорожніх мостів, гідротехнічних споруд, резервуарів значної місткості, силосів для цементу, вугілля, зерна й ін. Багато споруд та будівель вражали своєю архітектурою, стали визначними за розмірами і дотепер не перестають дивувати оригінальністю конструктивних рішень.

Прискорюване і водночас широкомасштабне впровадження бетону та залізобетону, значні досягнення в теорії розрахунків, конструювання й зведення будівельних конструкцій із цих матеріалів, безсумнівний їх авторитет у питаннях надійності, міцності, довговічності та перспективності використання в будівельній галузі почали вимагати більш досконалої підготовки інженерних кадрів, активного використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів. Із метою розв’язання нагальної проблеми притоку в будівництво висококваліфікованих спеціалістів у галузі залізобетону в багатьох ВНЗ країни у цей час створювались кафедри залізобетонних та кам’яних конструкцій. Така кафедра відповідно до наказу МВССО УРСР №327 від 25 червня 1960 року була започаткована і в Полтавському інституті інженерів сільськогосподарського виробництва, у результаті поділу кафедри «будівельні конструкції», котра існувала з 1933 року, на дві – «залізобетонні та кам’яні конструкції» й «металеві та дерев’яні конструкції».

Починаючи з 1960 року новостворена кафедра залізобетонних та кам’яних конструкцій активно включилась не тільки у навчально-виховний процес, але й вагомо заявила про себе в науково-дослідницькій і дослідно-конструкторській роботі. Тому невдовзі, у 1963 році, відповідно до наказу МВССО СРСР №122 від 16 квітня при кафедрі було відкрито аспірантуру за 3 спеціальностями. Науковими керівниками аспірантури були призначені к.т.н., доцент Торяник М.С. – за спеціальністю «Залізобетонні та кам’яні конструкції»; професор Платонов Є.В. – за спеціальністю «Основи і фундаменти»; к.т.н., професор Топчій Д.М. – за спеціальністю «Архітектура».

Першим завідувачем кафедри залізобетонних та кам’яних конструкцій у 1960 році став доцент Торяник Михайло Степанович. На цій посаді він пропрацював до 1975 року, добре налагодивши навчальний процес, створив наукову школу з дослідження роботи залізобетонних конструкцій на складні види деформацій, на сьогодні добре відому як в Україні, так і за кордоном, став доктором наук, професором – відомим ученим.

Перший завідувач кафедри залізобетонних та кам’яних конструкцій – д.т.н., професор М.С. Торяник

Після виходу М.С. Торяника на пенсію кафедрою завідували: к.т.н., доцент Макаренко Л.П. – з 1975 по 1978 р.; лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, д.т.н., професор Вахненко П.Ф. – з 1978 по 1985 р.; к.т.н., доцент Руденко Ю.М. – у 1985 р.; д.т.н., професор Павліков А.М. – з 1985 по 1990 р.; к.т.н., доцент Митрофанов В.П. – з 1990 до 1997 р. 

Із 1997 р. завідування кафедрою знову було покладено на д.т.н., професора Павлікова А.М.

Сучасну назву кафедра отримала 7 грудня 2005 року, коли до неї була приєднана кафедра опору матеріалів, до цього створена у 1954 році в результаті поділу кафедри будівельної механіки. До моменту об’єднання двох кафедр першим завідувачем кафедри опору матеріалів (з 1954 по 1975 р.) був к.т.н., доцент Хілобок Г.К. У подальшому цю кафедру очолювали: к.т.н., доцент Куренков О.Ф. (з 1975 по 1981 р.); к.т.н., доцент Толстопятов Р.В. (з 1981 по 1986 р.); д.т.н., професор Горик О.В. (з 1986 по 2004 р.); к.т.н., доцент Муравльов В.В (з 2004 по 2005 р.).

 Перший завідувач кафедри опору  матеріалів – к.т.н., доцент Хілобок Г.К.

У 2003 році за підтримки ректора університету, д.т.н., професора О.Г. Онищенка при кафедрі організовано підготовку фахівців за спеціалізацією «Експлуатація, ремонт і підсилення конструкцій будівель та споруд». Ця спеціалізація є єдиною в Україні й ставить за мету підготовку спеціалістів із надійного технічного обслуговування будівель. З появою цієї спеціалізації в галузі будівництва ієрархічне коло (проектування – будівництво – експлуатація) існування будівельного комплексу будівель та споруд тепер забезпечується підготовкою (до цього відсутньою для його третьої ланки) спеціалістів за профілем «експлуатація, ремонт і підсилення».

Кафедра має лабораторні приміщення загальною площею 798,6 м2. Одне з них – найсучасніша в Україні лабораторія, призначена забезпечувати проведення лабораторних робіт із навчальних дисциплін, випробовувати та досліджувати будівельні залізобетонні й кам’яні конструкції. Вона була запроектована і побудована в 1973 році за участі всіх членів кафедри, що працювали на той час. Ця лабораторія з розмірами 18 х 36 м оснащена кран-балкою вантажопідйомністю 10 кН, мостовим краном вантажопідйомністю у 250 кН, сучасною обчислювальною технікою, унікальними випробувальними пристроями та машинами, силовим навантажувальним обладнанням для дослідження роботи конструкцій як статичним, так і динамічним навантаженням до 5000 кН.  

Для вивчення роботи залізобетонних конструкцій під навантаженням в умовах їх експлуатації, дослідження фізико-механічних властивостей бетону та арматурної сталі провідними викладачами кафедри розроблено лабораторні роботи. Студенти під керівництвом викладачів здійснюють їх виконання у трьох навчальних лабораторіях. Одна з цих лабораторій площею 102 м2 була обладнана ще у 1948 році, тепер обладнана комп’ютерним класом і забезпечує проведення лабораторних робіт із циклу дисциплін з опору матеріалів.

Дві інші лабораторії, побудовані в 1965 та 1973 роках, мають приміщення загальною площею 696,6 м2 і призначені для проведення лабораторних робіт, що охоплюють цикл дисциплін із залізобетонних конструкцій, з метрології та стандартизації. Саме в цих трьох лабораторіях закріплюються ті підвалини знань, умінь і навиків, без яких неможливе протягом усього навчального процесу якісне навчання студента, його формування як майбутнього інженера.

Силами та стараннями викладачів кафедри для засвоєння теоретичного курсу створено навчальний майданчик із будівельних конструкцій із залізобетону, за допомогою котрого студенти не уявно, а наочно ознайомлюються з основними типовими залізобетонними конструкціями, що застосовуються при зведенні промислових, цивільних будівель і споруд.

Для виконання розрахунково-графічних робіт як із циклу дисциплін опору матеріалів, так і залізобетонних конструкцій обладнано комп’ютерний клас. У ньому здійснюється тестовий контроль здобутих знань за програмами, розробленими доцентами та асистентами кафедри. Основна мета таких тестів – дати студентам можливість самостійно встановити не тільки рівень засвоєння ними пройденого матеріалу, але й рівень набутих навичок у розв’язанні задач, котрі переважно мають не академічний, а виробничий зміст.